13 березня проводиться Всесвітній день обізнаності про ендометріоз, поширене гінекологічне захворювання, яким страждають приблизно 176 мільйонів жінок у всьому світі.
Ендометріоз – це гормонозалежна патологія жіночого організму, для якої характерне виникнення доброякісних розростань тканини, за функціональними властивостями, структурою, кольором тощо подібної до ендометрію.
До зони ризику появи осередку ендометріоїдної хвороби відносяться органи порожнини малого тазу: яєчники, маткові труби, прямокишкові–маткові зв’язки, сигмоїдний відділ нижньої частини кишківника та сечового міхура.
Причини ендометріозу повністю не вивчені. Вважається, що на його розвиток впливає цілий ряд факторів, до яких можна віднести порушення роботи імунної системи, гуморальної регуляції, обміну речовин.
Групи ризику розвитку становлять особи, які мають: спадкову схильність, дітородний вік, порушення менструальної функції, ановуляцію, порушення метаболізму, ендокринної патології, виснажений і ослаблений організм, зайву вагу.
Захворювання розвивається на тлі численних абортів, пізніх або ускладнених пологів, а також часто зустрічається у жінок, які обирають такий вид контрацепції як внутрішньоматкова спіраль.
Патогенетичне обгрунтування розвитку ендометріозу включає 2 основні аспекти: генетична схильність і транспортні чинники (менструальний рефлюкс).
Значну роль в механізмі виникнення ендометріозу відіграють перебої у функціонуванні імунної та ретикулоендотеліальної систем.
Основні симптоми ендометріозу: альгодисменорея, гіперменорея, нерегулярні менструації, маткова кровотеча, виділення з кров’ю між менструаціями, прояви дизурії, озноб, підвищення температури тіла до 37,1-38,0 ˚С, проблеми із зачаттям.
Основне ускладнення ендометріозу-труднощі із зачаттям, що переходить в безпліддя. Тому, якщо жінці діагностували ендометріоз легкої чи середньої тяжкості, але в неї є в планах народження дитини, жоден лікар не порадить затягувати з вагітністю. Також, у жінок, хворих на ендометріоз, частіше, ніж з іншими захворюваннями статевої системи, розвивається оваріальний рак (рак яєчників). До інших найбільш поширених ускладнень ендометріозу належить виникнення патології під час вагітності та пологів, утворення рубцевої тканини та спайок, перитоніту, анемії.
Діагностика ендометріозу проводиться на підставі фізикального обстеження, збору анамнезу, гінекологічного дослідження, гістологічної та інструментальної діагностики.
УЗД є найпоширенішим методом діагностики в гінекології. Воно дозволяє оцінити стан матки, яєчників, маткових труб та виявити можливі патології.
Золотим стандартом діагностики і лікування ендометріозу є лапароскопія. Це мінімально-інвазивна хірургічна процедура, під час якої можна візуалізувати органи малого тазу, виявити ендометріоїдні гетеротопії, взяти з них біопсію та видалити вогнища ендометріозу.
Профілактика ендометріозу полягає в щорічних регулярних оглядах у лікаря-гінеколога, контролю ваги, збалансованому харчуванні, регулярному фізичному навантаженні та зниженні рівня стресу.